Демократична держава
Виникнення і зміст демократії. Цінності демократії. Демократичні інститути. Конституція та її призначення. Законодавча, виконавча та судова влада в демократичних країнах. Принципи виборчого права. Етапи виборчого процесу
Демокра́тія, народопра́вство[1] — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом,
безпосередньо (пряма демократія), або через обраних
представників (представницька демократія)[2].
Іноді демократію
визначають також як набір ідей і принципів, що стосуються свободи, оскільки вона є інституціональною свободою. У
формулюванні 16-го президента США Авраама Лінкольна, демократія — врядування
«іменем народу, силами народу і для народу»
Демократія
виникла у Стародавній Греції, стародавні греки були також
першими дослідниками її феномену. Крім того, в Елладі був поширений такий поділ держав
за формами правління: «один керівник» (монархія), «перший, найкращий, здатний + сила, влада» (аристократія) і «народне правління» (демократія). Однак, у
Стародавній Греції (так само як і у Стародавньому Римі) рабів і
чужоземців не вважали громадянами — демосу.
Деякі середньовічні держави називали демократичними, адже влада
належала народу (виборність влади), але при цьому певну, досить велику,
частину суспільства не вважали народом, представники цієї решти
не мали права голосу. Тому деякі дослідники вживають
такі терміни, як рабовласницька демократія (до якої належить і Афінська демократія), феодальна демократія, буржуазна демократія, соціалістична демократія тощо.
Цінності демократії:
·
Толерантність
·
Компроміс
·
Вибір
·
Відповідальність
·
Громадянськість
Принципи демократії:
·
Рівноправність
·
Справедливий
суд
·
Рівність
перед законом
·
Дотримання
прав меншин
·
Правління
більшості
·
Вільні
й відкриті вибори
·
Поділ
влади (законодавча, виконавча, судова)
Основні інститути
ліберальної демократії[
1.
Виборні державні посади. Сучасні демократії є
представницькими: згідно з основними законами, безпосередній контроль над
ухваленням нормативних актів та політичних рішень здійснюють обрані громадянами
особи.
2.
Вільні, чесні і регулярні вибори, в яких має право брати участь кожен громадянин (як
виборець і як кандидат), в поєднанні з безперервною відкритою політичною
конкуренцією між громадянами та їхніми об'єднаннями.
3.
Чуйність уряду. Проведена політика залежить від
результатів виборів і від уподобань виборців.
4.
Свобода самовираження. Громадяни мають
право безкарно висловлювати свої думки, зокрема, критикувати владу, політичну
систему, суспільно-економічний лад і переважну ідеологію.
5.
Доступ до альтернативних і незалежних джерел
інформації. Громадяни мають право шукати та отримувати інформацію
від інших громадян, з книг, ЗМІ тощо. Альтернативні джерела інформації повинні
існувати, бути доступні і не підконтрольні будь-якій політичній групі.
6.
Автономія громадських організацій. Громадяни мають
право засновувати відносно незалежні спільноти або організації, зокрема,
політичні партії.
7.
Загальне охоплення громадянства. Кожен дорослий
житель, що постійно проживає в країні і підкоряється її законам, повинен мати
всі права громадянина.
Конститу́ція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) —
основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і
принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Етапи виборів:
1. Призначення дати
2.
Реєстрація виборців
3.
Формування виборчих округів іч виборчих дільниць
4.
Створення виборчих органів
5.
Висування кандидатів, формування партійних списків
6.
Реєстрація кандидатів
7.
передвиборча кампанія
8.
Процедура голосування
9.
Підрахунок голосів
10.
Встановлення результатів виборів
ВІДЕОМАТЕРІАЛ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ
https://www.youtube.com/watch?v=TNiFO5KVgN8&list=PLHoFYIviqzNZNdXDuZ4K2-yoPX1-JPxNe
Коментарі
Дописати коментар